Я память лелеял, как рану,
Но рана моя зажила.
И, опустошённый, поднялся я к храму,
С надеждой укрыться от зла.
А в храме мерцало и пело,
И служба текла не спеша.
А мысль моя к Богу летела - хотела
Узнать, где гуляет Душа.
Ведь раньше и радость, и слёзы,
И тёплый комочек в груди,
И сны в запредельном гипнозе,
И ясность, что всё впереди.
А нынче в дому запустелом
Ни радости нет, ни огня.
Куда же Душа отлетела без тела?
О Боже! Ты слышишь меня?
Взгляни! - вдруг явилось мне Слово -
На эту старуху в углу,
Что молится, сирая, снова и снова
На грязном церковном полу.
Ты видишь, лукавый безумец,
Что стало с твоею Душой?
Она задохнулась в объятиях улиц,
Где ты беззаботно прошёл!
...Я свечи купил и поставил
За всех, кто обижены мной.
И Ангел светлел на небесной заставе,
Алтарь озаряя лепной.
Вокруг шелестели обряды.
И в благостной той суете
На миг я поверил, что нету преграды
К бессмертию, к небу, к мечте!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
