Жахлива темінь обгорнула світ,
Заблудлі вівці світла не знаходять;
Серця жорстокі не стишають хід
І снігопад в порожні душі сходить.
Пр-в:
Зупинись!
В пітьму веде твоя дорога.
Обернись!
Щастя буває тільки з Богом.
Лише з Ним
Душа тріпоче, наче птиця;
І час весни
В твоїм житті не закінчиться.
ІІ
Згорають роки – спробуй їх знайти –
Загублене не вернеться ніколи.
Крокують люди колом самоти
І їм ніяк не вибратись із кола.
ІІІ
Неначе плющ, ненависть розрослась,
Всю сутність людства злобою накрила.
Велика лють в людські тіла вплелась,
І поламала всім надії крила.
ІV
В цім лабіринті править сатана,
Заводить коридорами омани;
Доки ще днів твоїх дзвенить струна,
Знайди Того, Хто світить крізь тумани!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Як Іван оженився - Василь Мартинюк Я написав цей вірш з нагоди весілля мого друга. Намагався схопити тип християнина-холостяка, який хоче одружитися, і типи претенденток на його серце. Коли ж написав цей вірш, то прочитав його на тому весіллі. А мій друг образився. І то дуже серйозно. Сказав, що я його висміяв перед усіма разом з дружиною. Як я не оправдовувався, але все даремно. Тому ніде його й не друкував.
