Я опять и опять провожаю стихи…
Что их ждет за последней страницей блокнота?
Ведь они у меня – «мужики от сохи»;
С детства знают они, что такое работа.
Провожаю стихи, как на фронт сыновей
Защищать то, что истинно, чисто и свято.
Знать, что «дети» в порядке – на душу елей.
Расставанье тогда для меня - не утрата.
Если смогут они поддержать в трудный час,
Или путь указать к небесам для кого-то,
Станет меньше на свете заплаканных глаз,
Плодотворней и радостней станет работа—
Значит все так, как надо - Господня роса
И дожди животворных Его откровений
Круг пройдя, устремились опять в небеса
Ароматом живым благовонных курений.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Cпасибо, возлюбленная, и благословенных рос) Комментарий автора: Cлава Богу.Спасибо,Наташенька, что заходите.
Владимир Ульченков
2013-09-06 21:24:16
Радостно встречать тех, кого Вы проводили! :-) Комментарий автора: Cлава Богу. Спасибо, Владимир.Благословения и вдохновения.
Наталия Лупан
2013-09-09 15:57:57
Наденька, сестра возлюбленная, я поделилась вашим стихотворением "Меняйте оператора, друзья", и авторы одного молодежного сайта попросили меня узнать у вас, можно ли им опубликовать его у нах на сайте. От себя прошу для них разрешения пудликовать время от времени ваши стихию. Если уж провожать стихи, то на Божье дело ради Божьей славы))) Прошу, напишите мне ответ на natalia.lupan@mail.ru. С любовью во Христе! Комментарий автора: Cпасибо за внимание, Наташа. Написала.Храни Вас Господь.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
